Осінь на носі: читання як засіб від нудьги

Вже невдовзі прийде осінь і, як завжди, принесе з собою осінню хандру, нудьгу, холодні дощові вечори, тумани.

Ми в бібліотеках знаємо, що одним з дієвих засобів боротьби з осінньою хандрою та нудьгою є читання, теплий одяг, смаколики.

Тож, пропоную вам доречні форми та назви з просування читання в цей період.

Читацька парасоля "Не сумуй восени - книжки цікаві обери!", "Тепле читання", читання під пледом, book party "Рятуємось від хандри разом", "Твій книжковий дощовик". 

"Енергетичний батончик для душі", "Книжкові смаколики", книжка до чаю "Зігрійся читанням", теплі історії "Закохайся в осінь", сезонне читання "Золото осені", книжкове відкриття "Закохайся в осінь", читацький марафон "Ні дня для нудьги".

Читання віршів може бути гарною знахідкою аби створити теплу атмосферу осіннього романтизму. Чудові поетичні рядки Сергія Жадана, Ліни Костенко, Анатолія Кичинського розрадять та створять довготривалі спогади романтичної атмосфери.

Одним із дієвих засобів для боротьби з осінньою нудьгою є творчість.

В роботу клубів доречно включити елементи арттерапії, це можуть бути антистрес-розмальовки, в'язання чи вишивання, ліплення, малювання.

Медитація також стане гарною знахідкою для психологічного розвантаження.

Запропонуйте вашим користувачам та завсідникам клубів полюбити осінь, знайшовши в ній привабливість, в цьому допоможе конкурс на краще осіннє фото.

Проведіть серед читачів голосування та складіть "Топ книг від осінньої нудьги". 

Гарною ідеєю також буде перегляд екранізацій за романтичними книгами з обговоренням за чашкою чаю та смаколиками при ароматних свічках і в пледах. 

Дякуємо ЗСУ і працюємо далі.

І наостанок хвилинка тематичної поезії.

Треба просто дожити. До осені. До шурхоту жовтого листя. 

Теплим диханням зігрівати будинки розхристані, 

Склити вікна, пити каву і чай, із яблук варення варити, 

Триматись за руки й про найважливіше говорити.

Треба просто дожити. До зими. До першого снігу й морозу. 

Ненавидіти ворогів, писати вірші і трохи прозу, 

Носити дрова, топити пічку, годувати котів покинутих,

Мріяти сильно, щоб більше ніхто не посмів загинути. 

Треба просто дожити. До весни. До китиць пахучих бузку.

Вдихати на повні груди темряву міста п’янку, 

Кататись на великах, на балконах сіяти квіти.

Й повернутись нарешті додому, пройшовши пів світу.

Треба просто дожити до…

Автор Юлія Ілюха

Треба просто дожити до Перемоги і повернення додому.