Віртуальний бібліодайджест - 2017 / 1

Перший цьогорічний випуск бібліодайджеста, присвячено інноваційним формам роботи, які впроваджують колеги в закордонних бібліотеках. Крім цього, розглянуто проект «Жива бібліотека», який зараз набуває широкої популярності в бібліотеках України.

Зосереджуючи основну свою увагу на задоволенні потреб і запитів користувачів, бібліотеки залишаються відкритим, творчим, безпечним середовищем для їх усебічного розвитку, запроваджують нові послуги, шукають нові форми обслуговування.

Наприклад, організовують у своїх стінах святкування днів народження; спільно з поліцейською службою проводять навчання методів протидії можливим загрозам, приміром, у випадку немотивованих нападів на людей у громадських місцях; влаштовують заходи для молодих батьків і їхніх малюків віком до трьох років і багато іншого. 

Національна бібліотека Австралії забезпечує доступ до аудіоколекції усних історій: польових записів, об’ємних біографічних інтерв’ю, задокументованих історій – особистих або з життя громади, записів народної творчості корінного населення та мігрантів. 

Напрочуд вдало зарубіжні колеги виокремлюють із суспільно важливих потреб жителів громади ті нагальні, що актуальні «тут» і «зараз». Визначивши вектор просування культурних практик, бібліотеки організовують цілеспрямовані заходи, впроваджують різноманітні проектні ініціативи (див. рис.).

Будь-яке нововведення починається з ідеї, але власне читача необхідно зацікавити всіма традиційно бібліотечними послугами, внести новий зміст у бібліотечну діяльність. Найважливішим для суспільства залишається заохочення громадян до читання художньої літератури, тобто читання для задоволення. Особливе значення в цьому процесі відводиться публічній бібліотеці.

Далі йтиметься про деякі з цікавих практик бібліотек: програми мультикультурної взаємодії, рекомендаційну бібліотерапію, проект «Світи майстрів» (Makerspaces) та ін.

Питанню мультикультурної взаємодії громадян велику увагу приділяють бібліотеки Норвегії.

За останні два десятиріччя в цій скандинавській країні значно зросла чисельність емігрантів. У 1995 р. зазначена група населення становила лише 4% жителів, сьогодні – близько 12%. Найбільше в Норвегії мешкає поляків (приблизно 84 тис. осіб). Саме для того, щоб зменшити суспільне напруження, норвезькі бібліотеки розробили різноманітні мультикультурні рішення щодо співпраці емігрантів з Фондом розвитку польського суспільства за програмою «Бібліотеки – місце зустрічі для багатьох культур». Наприклад, у публічній бібліотеці м. Бергена працює «Мовне кафе», в якому тренери, котрі добре володіють норвезькою мовою, проводять ігри та мовні вправи. Пріоритетною в цій книгозбірні є робота з жінками-емігрантами, спрямована не лише на оволодіння ними мовою, а й на асиміляцію їх та їхніх родин з новим оточенням.

Становить інтерес і досвід публічної бібліотеки м. Ополе (Польща), що розпочала в чаті, в рамках програми мультикультурної взаємодії громадян, серію зустрічей для студентів з України, які хочуть опановувати польську мову і прагнуть дізнатися більше про польську культуру.

Не меншої уваги потребують і працездатні люди, котрі з різних причин опинились у важкій життєвій ситуації. Одним із кращих рецептів виходу із важкого морального стану може стати бібліотерапія. У 2013 р. Міністерство охорони здоров’я Великої Британії затвердило реалізацію програми, за якою лікар прописує пацієнтові як терапію читання книжок. До рекомендованого списку ввійшло 30 життєствердних зразків психологічної літератури. Для кожної конкретної психічної проблеми – своя книга, котру можна легко відшукати в британських бібліотеках. Сучасна людина, яка забула про книгу й отримує інформацію з мережевих публікацій та повідомлень, – ідеальний клієнт для бібліотерапевта. З огляду на це бібліотекарі наполегливо радять британцям не чекати лікарської консультації, а читати книги зі списку самостійно.

На цьому американські бібліотерапевти не зупинилися, популяризуючи лікувальний ефект від процесу читання. Вони використали допомогу… братів наших менших. І нині в притулок для тварин маленького містечка, що в штаті Пенсильванія, щодня приходять десятки дітей, щоб почитати... чотирилапим!

Крісті Родрігез, координатор проекту, розповіла, що на таку ініціативу її надихнув власний 10-річний син Шон. Коли вона зіткнулася з проблемою, що її хлопчик абсолютно не хоче читати, то спробувала відвести його у свій притулок для кішок, щоб Шон читав книги тваринам. Шон настільки захопився процесом, що Крісті Родрігез вирішила організувати цілу програму для заохочення дітей до читання. 

У притулку встановили полицю з книгами та відкрили гурток «Книжкові приятелі».

Спочатку книжкове зібрання бібліотеки було невеликим, але згодом, коли про незвичайний проект дізналися поза межами містечка, сюди почали надсилати книги з усієї країни й навіть із Канади, Австралії та Нової Зеландії. На «котячі читання» у притулок стали приходити щодня десятки дітлахів.

Учені з університету Тафтса (м. Бостон, США) стверджують, що навчання в компанії з чотирилапими може значно підвищити ефективність процесу, а також зробити його комфортнішим для дитини. Коли дитина читає вмотивовано (наприклад, для кота), вона відчуває свою значущість, поступово в неї з’являється потреба у читанні для власного задоволення. Не викликає сумніву те, що таким чином публічна бібліотека позиціонує себе як центр промоції та розвитку читання.

Серед інших цікавих форм популяризації книги слід згадати і т. зв. літні читання. Вони є однією з традиційних пропозицій бібліотек у різних країнах. 

Заслуговує на увагу програма SRP (Summer Reading Program), що побудована за зразком ігрових інтерактивних додатків або сайтів, в основу яких покладено присвоєння учасникам балів та відзнак для мотивації їх подальшої участі у грі. За задумом бібліотекарів, діти – учасники програми – отримували призи не лише за читання книг, а й за написання рецензії до оглядів, що розміщуються на бібліотечному веб-сайті, а також маркувальні позначки за кращі рекомендаційні списки, запропоновані для читання підлітковій аудиторії. Позитивно вирізняє цю програму серед інших те, що вона стала загальнодоступною для всіх членів родини, мотивуючи людей різного віку до колективної співпраці.

Проте деякі публічні бібліотеки використовують готове рішення від сайту EngagedPatrons.org – програму для читання з повністю інтегрованими функціями соціальних мереж, що дає змогу користувачам поповнювати рекомендаційні онлайнові списки, складати рецензії на прочитані книги та відстежувати їх прочитання. 

Аналогом може слугувати модуль «Літо читання», який підтримується програмним забезпечення Evanced.

Деякі американські публічні бібліотеки мають успішний досвід використання символічних відзнак учасників літньої програми читання. Наприклад діти, які прочитали 10 книг, отримують у групі соціальної мережі Flickr знак-оголошення «Бібліотечний Чемпіон живе тут!». Наочною демонстрацією бібліотечної підтримки є відзнака «Позитивний вплив однолітків», котра надається активному читачеві та спрямована на підвищення обертаності книжок.

Сьогодні бібліотечні технології доповнюються веб-сервісами, за допомогою яких можна підібрати книги для читання на основі рекомендацій від знавців хорошої літератури. Для любителів читання справжнє роздолля: або по-старому гортати сторінки паперової книги, або сторінки на екрані книги електронної, або читати відформатований текст на екрані мобільного гаджету (смартфону або планшетного комп’ютера). Кожен спосіб читання має право на існування, головне – не витрачати години на поглинання другосортної літератури, адже час має занадто високу цінність. Ось чому бібліотекарі Публічної бібліотеки м. Брукліна (США) приблизно раз на тиждень надсилають зареєстрованим читачам перелік з п’яти-шести рекомендацій для читання, що розподілені за жанрами. Також ці списки виставлено на сайті книгозбірні для загального перегляду. Всі ці різновиди електронних бюлетенів та консультаційних повідомлень розроблені з єдиною метою – популяризувати читання для задоволення.

Не залишається поза увагою зарубіжних колег і створення фізичного простору, в якому користувачі можуть задовольняти свої творчі запити і потреби, діставати насолоду від процесу читання. Поряд із читанням «щоб знати» («пізнавальним» та «інформаційним») дедалі більшого поширення набуває читання «щоб уміти». Це т. зв. інструментальне читання – для освоєння нової професії, набуття нових навичок і вмінь, конче необхідних у повсякденному житті, і т. ін. Користувачі охоче беруть участь у діяльності, під час якої можна спробувати щось нове.

Проект «Світи майстрів» – середовище, що сприяє розвитку і реалізації творчих можливостей користувачів і передбачає надання доступу до широкого спектра інструментів та технологій. Підвищити інформаційну грамотність у царинах дизайну, науки, технологій, інженерії, мистецтва та математики тепер можна в бібліотеці. У такій «творчій майстерні», наприклад, дитина, яка завзято читає про роботів, може скористатися, крім книги, комплектом інструментальних засобів з робототехніки; студент або дослідник-початківець – провести елементарні хімічні експерименти та достатньо швидко оформити отримані результати і т. ін.

Не менш цікаві проекти є в бібліотеках України. Так, бібліотеки Хмельниччини популяризують читання, співпрацюють з «Новою поліцією», впроваджують «Живу бібліотеку» тощо.

Центральна бібліотека МЦБС є центром європейської інформації, інформаційно-туристичним осередком міста, її спеціалізацією є навчання англійської мови. У філіях створено центри мистецької творчості, польської мови, народознавства, сімейного читання та дитячого розвитку, консультативно-навчальний центр з професійної орієнтації і працевлаштування, інформаційний центр для соціально незахищених верств населення та ін.

Заклади МЦБС є учасниками та організаторами багатьох ініціатив, вуличних акцій, фестивалів, завдяки яким мають можливість розповісти про себе, зацікавити людей читанням та залучити нових користувачів. Усі книжкові виставки для таких заходів супроводжуються тематичними вікторинами, квестами, на яких учасники за правильні відповіді отримують призи. Завжди готується інсталяція з емблемою МЦБС для фотографування.

У квітні бібліотеки МЦБС брали участь у відкритті цьогорічного туристичного сезону в м. Хмельницькому «Відкрий своє місто». Для містян та гостей Хмельницького було організовано книжкові виставки «Відкрий для себе рідне місто» та «Читай українською». Бібліотекарі підготували карту міста з позначками бібліотек. Перехожі знаходили на карті свій будинок і дізнавалися, яка бібліотека є найближчою до них. Потім спілкувалися з працівником саме тієї книгозбірні та отримували флаєр з рекламою бібліотечних послуг. 

Цікавинкою Хмельницької МЦБС стало відкриття в жовтні сезону «Літературних побачень за філіжанкою кави» в рамках авторського проекту Л. Підгірної «Літературний туризм». Хмельничанам дуже сподобалися ці зустрічі, тож вони з нетерпінням чекають на наступні побачення. 

Заручившись підтримкою IREX, бібліотеки розпочали реалізацію проекту «Моя нова поліція», надаючи інформаційну підтримку патрульній поліції м. Хмельницького. З початку такої співпраці проведено півсотні спільних заходів для аудиторії різного віку – від малечі з дитячих садочків до людей пенсійного віку. Центральна бібліотека організувала фотоконкурс до 100 днів роботи поліції в місті та взяла участь в організації святкових заходів для хмельничан. Патрульні поліцейські стали активними учасниками уроку англійської мови, який одночасно проводився в багатьох містах України. Вони зібралися в бібліотеці разом із містянами, щоб побити рекорд Книги рекордів Гіннесса в номінації «Найбільший мовний урок у світі». Одним із цікавих експериментів була зустріч представників Національної патрульної поліції та студентів Хмельницького інституту соціальних технологій у бібліотеці-філії на сеансі карткової настільної гри Ради Європи для молоді «Країна Гідності. Вивчення соціальних прав через освіту з прав людини». Фасилітатор гри – завідувач філії Т. Венгрова, яка раніше пройшла відповідне навчання, запропонувала гравцям стати членами парламенту вигаданої Країни Гідності та ухвалювати рішення стосовно стратегії соціальної політики в рамках плану розвитку країни на найближчі п’ять років. Учасники спілкувалися, сперечалися, але прийняли спільне рішення.

«Гра дуже реалістична і цікава, – ділилася враженнями І. Табенська, інспектор патрульної поліції. – Хоча підрахунки показали, що ми дещо перевищили бюджет Країни Гідності, та наш парламент одностайно вирішив, що всі витрати обґрунтовані і через кілька років ми побачимо позитивні результати. Не може бути щасливою країна, де живуть нещасні бідні люди. Я вважаю, що поліція та студенти склали гарну команду».

Успішним та цікавим за своїми результатами виявився проект «Жива бібліотека».

Цей формат вирішили реалізувати бібліотекарі центральної бібліотеки для знайомства та спілкування своїх користувачів з неординарними особистостями, налагоджуючи суспільний діалог, долаючи стереотипи та упередженість один до одного. Проект не можна назвати інноваційним, але він виявився актуальним, і його результати перевершили всі сподівання організаторів.

Хто бере участь у «Живій бібліотеці»? Насамперед «жива книга» – людина, яка через своє етнічне походження, релігійні погляди, професію, стан здоров’я, сексуальну або соціальну приналежність є ізольованою. Ця людина готова відкрити свій статус та досвід у розмові, в обговоренні та дискусії зі спірних питань з читачем. Наприклад, «живі книги» можуть мати такі назви: ВІЛ-позитивна людина, шукач притулку, біженець, колишній споживач наркотиків, представник етнічних та національних меншин, священик, безробітний, людина, яка має досвід роботи за кордоном, та ін. Читач – це будь-який відвідувач «Живої бібліотеки», котрий зацікавлений дізнатися більше про конкретну групу людей, що її репрезентує «жива книга», або прагне поставити «заборонені запитання» цій «книзі» в необразливій формі у сприятливій, дружній атмосфері. 
Бібліотекар – це людина, яка сприяє спілкуванню книги та читача. Він може пояснити концепцію та правила «Живої бібліотеки», відповідає за технічні деталі (стежить за часом, реєстрацією тощо).

«Жива бібліотека» згуртувала навколо книгозбірні різних людей. В її рамках пройшли нові заходи і проекти, які були запропоновані «живими книгами» та користувачами бібліотеки. Перед першим заходом «Живої бібліотеки» було здійснено велику підготовчу роботу: представлено бренд-стратегію проекту, розроблено правила, проведено опитування серед користувачів щодо того, з ким би вони хотіли поспілкуватися, створено картотеки «живих книг», продумано піар-кампанію.

Вже відбулися чотири «Живі бібліотеки», «прочитано» 18 «живих книг». Кожна «книга» – людина, яка має власні цікаві історії і готова поділитися ними з читачами. Після спілкування користувачам книгозбірні пропонують заповнити анкету, в якій вони мають зазначити, з ким би в майбутньому хотіли зустрітися – з військовими, журналістами, футболістами, лікарями та ін.

Цікаво, що, дізнавшись із ЗМІ про зустрічі в бібліотеці, телефонують люди, які бажають стати «живими книгами». Так, у картотеку «книг» потрапили лікар-стоматолог, чоловік – майстер з манікюру, який про себе каже: «Я один такий – від Києва до Львова».

Для того щоб читач міг зорієнтуватися у виборі «живої книги», для кожної з них складається анотація та підбирається назва. У цьому творчому процесі беруть участь і бібліотекарі, і «книги». Це допомагає більше дізнатися один про одного до заходу. Деякі люди, не без здивування, відкривають для себе сучасну бібліотеку, стають її друзями та симпатиками. Наприклад, О. Лахмай, байкер Гиря, після того, як побував у ролі «живої книги», зустрічався з друзями-байкерами, показував їм фото та розповідав, що в бібліотеці «крута тусня» і «двіжуха».

Крім байкера, із читачами зустрічалися патрульні поліцейські, письменниця-волонтер, відомий у місті телеведучий, подружня пара волонтерів із Франції, спортсмен – чемпіон світу з пауерліфтингу, переселенка з Донецька, громадський діяч – молодіжний лідер м. Хмельницького, жінка-військова, відомий мандрівник-краєзнавець, учасники АТО та ін. І нині часто-густо, коли ми запрошуємо окремих осіб узяти участь у проекті в ролі «живої книги», приємно чути у відповідь, що вони знають про акцію і раді набути новий досвід.

Під час «читань» часто порушуються несподівані теми, проблеми, які переростають із діалогу в активне обговорення в аудиторії. Для «живих книг» ми придумали оригінальний подарунок – фоторамку, відповідну до роду занять людини, з готовими фотографіями на згадку про участь у «Живій бібліотеці». По закінченні заходу учасники залишають записи про свої враження, а також побажання у спеціальній Книзі відгуків.

Є дещо містичне в тому, що під час підготовки першої акції «Живої бібліотеки» організаторам до рук випадково потрапила книга М. Іванцової «Живі книги». Хід подій, що відбуваються в романі, підказки, як зробити так, щоб «Жива бібліотека» притягувала людей, було взято саме із цього твору. Фраза з нього – «Цікавих історій на світі набагато більше, ніж уже написаних книг» – стала епіграфом до зустрічей у бібліотеці.

Напередодні другої акції в м. Кам’янці-Подільському на зустріч із читачами завітала М. Іванцова. Дізнавшись про це із соцмереж, бібліотекарі Хмельницької МЦБС поїхали в сусіднє місто, щоб познайомитися з авторкою роману. Відтоді між письменницею і бібліотекою зав’язалася дружба. 

Пані Міла завжди стежить за нашими акціями, навіть близько подружилася з «живими книгами» – подружжям із Франції. Коли в липні ми проводили «Живу бібліотеку», французи знову стали її учасниками і допомогли коштами волонтерці, яка збирала їх для воїнів АТО. Подружжя хоче зробити щось подібне у Франції, а «живими книгами» запросити представників української діаспори, щоб французи краще пізнали Україну.

Хмельницька «Жива бібліотека» вийшла за рамки однієї книгозбірні, одного міста і навіть однієї країни. Є приклади продовження спілкування, що почалося під час цих заходів. Так, французи зібрали серед своїх знайомих літературу французькою мовою та привезли у подарунок центральній бібліотеці. Для презентації нових книг бібліотекарі влаштували захід у романтичному стилі «Французький сніданок в українській бібліотеці». Одна з читачок «Живої бібліотеки» В. Грішко-Дунаєвська поділилася своїми враженнями: «Працюю у сфері освіти, і, здавалося б, спілкування не бракує. Але 20 хвилин роблять неможливе: люди, які навіть не віталися перед цим, залишаються майже друзями». Тож такі зустрічі бібліотека організовуватиме і надалі, аби в житті, що дедалі більше переходить у формат он-лайн, завжди було місце для теплих дружніх зустрічей.
Також про проект "Жива бібліотека" читайте на сайті Хмельницької МЦБС.

Список використаних джерел:

1. Козицька, Т. «Гарячі» послуги сучасної бібліотеки / Т. Козицька // Бібліотечна планета. - 2016. - №4. – С.16-20.

2. Талалаєвська, М. Нові форми роботи з користувачами в бібліотеках різних країн / М. Талалаєвська // Бібліотечна планета. - 2016. - №2. – С.13-17.