Цей пост повинен був з'явитись ще на початку червня. Але склалось так як склалось. Але нотатки залишились. Тож, хочеться поділитись враженнями.
Вже другий рік поспіль, в умовах повномаштабного вторгнення росії в Україну, в Києві на території Мистецького Арсеналу наприкінці весни відбувається міжародний фестиваль популяризації та розповсюдження книги, читання та соціальної комунікації - Книжковий Арсенал.
Після фестивалю "Книжкова країна", який відбувався з 25 по 28 квітня 2024 року на ВДНГ враження трохи інші..
Масштаби простору, локацій, інсталяцій, заходів, книжкових наметів, різноманітних видавництв, артпросторів "Книжкової країни" просто вражала настільки, що я до сих пір під великим враженням. Правда фінансові можливості бібліотекаря не дозволяють придбати хоча б мінімальний набір книжок.. Але спілкування на професійних сценах, просторах, презентації з письменниками відомими і невідомими, особливо військовими - це щось неймовірне. Емоції від заходів зашкалюють, додають сил, покращують ментальне здоров'я - це незаперечний факт. Ну, а щодо книжок, то тут спрацьовують особисті контакти, друзі серед літераторів, видавців і т.і. І як результат - хоч і невеличкі але суттєві добірки книжок для рідної бібліотеки. І що особливо приємно з автографами від авторів, в яких вони звертаються до читачів з побажаннями визволення всієї Херсонщини і Великої Перемоги. Книжки вже полетіли поштою в незламне місто Герой Херсон і чекають на своїх читачів. Мої відгуки
тут
Ну, це був ліричний виступ. А тепер щодо Книжкового Арсеналу. Слоган цьогорічного фесту - "Життя на межі". Фест проходив з 30 травня по 2 червня 2024 року.
"Чи ми ті, хто живемо на межі у багатьох сенсах не потребуємо книжок?" Зрештою ми бачимо наочно відповідь на це питання, відвідуючи фести, літературні зустрічі, презентації книжок. Я просто вражена кількістю молоді на цих подіях, їх зацікавленістю в книгах і читанні як української так і перекладної світової літератури.
А величезні черги за автографами...це щось неймовірне. І якщо мене спитають, як я тримаюсь, як "вивожу" в цій ситуації війни, життя поза домом і в що я вірю, то відповідь однозначна - вірю в Україну, свій народ, ЗСУ і, безперечно молодь. Бо саме за ними майбутнє України. Я радію, що саме на таких книжковиїх подіях я чую всюди українську мову, а не так як в побуті, в метро, магазині і т.і.
Першого дня я просто прогулялась локаціями, зорієнтуввалась у просторі, придбала історичний роман Анна Київська" херсонської авторки Барбари Можаровської для бібліотеки, заселфилась, зробила декілька відео виставок, які вразили - вуличний простір, виставка "Книги, знищені росією", міжнародна виставка ілюстрації "Життя на межі", і з гарним настроєм відправилась додому (якщо це можна назвати додом - місце твого тимчасового проживання).
Другий день фестивалю видався багатим на враження, зустрічі, виставки, події...
І знову книжки для читачів Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва імені Бориса Лавреньова з автографами від авторів📖📖
Найцінніша зустріч і обіймашки з письменниками, друзями, колегами...
Але поділитись хочу враженнями мистецької складової Арсеналу. Була вражена виставками-інсталяціями які створили митці, вимушені полишити свої домівки ще на початку війни в 2015 році. Виставка Катерини Єрмолаєвої - "Блокада спогадів" - інсталяція інтер'єрів, які їй особливо важливі: родинної і бабусиної квартири, дачі, які вона може відтворити тепер тільки у снах...
Серед багатьох цікавих виставок особливо вразила одна книга серед тисяч, представлених на Арсеналі - артбук під назвою "Воля або смерть". Це святі слова для кожного справжнього українця.
Що ж таке Воля для нас етнічних українців? Українська воля - драйв і спрага до повноти життя, готовність до поєдинку зі складнощами і перемога над ними. Воля не боїться поразки, бо не вірить у неї. Лише Перемога реальна...І жоден хан, пан, цариця і бункерний диктатор ніколи не змогли і не зможуть знищити нас українців.
Що означає тризуб і чому саме зараз він такий розтиражований і звідки йдуть його коріння?...В чому секрет лаконічного ідеалу тризуба? Саме в цій книзі є на ці питання відповіді як текстові так і ілюстровані.
А що значить Воля як стиль життя? Це естетика і стиль життя українців.
Як українці поєднують сьогодні традиції і сучасність - чудовий розділ з ілюстраціями, витинанками і підтверджувальним текстом. Одним словом я присвятила цій книзі більшу частину часу, проведеного в цей день на Арсеналі. Це дійсно витвір мистецтва, друкарства, ілюстрації, плакату і т.і.
А в чому суть мистецтва країни агресорки? Про це говорять представлені в книзі красномовні плакати.
Безмежно дякую всій команді яка причетна до того, щоб ми побачили цю книгу. Це прекрасний мистецький проєкт.
І ще один проєкт на Книжковому Арсеналі не залишив мене байдужою, привернув увагу і багато часу, бо пройти оглядово було неможливо.
Проєкт "Жовто-блакитний"/Yellow&Blue - виставка ілюстрацій та плакатів які презентують різноманіття української культури та традицій, починаючи від античності до сьогодення і розкривають матеріальну і нематеріальну спадщину різних регіонів України. Це різні погляди на культурні об'єкти, соціальні феномени, історичні події, які можуть бути звичні для українців але невідомі іноземцям. Головна мета цього проєкту - підкреслити, красу, багатство та унікальність української спадщини та показати її всьому світові через мистецтво ілюстрації.
Серед них є одна мистецька робота, присвячена воротам. Що для українця ворота та ще й декоровані? Що саме малювали, які обереги? Стояла, роздивлялась а вголові лунав вірш А. Кичинського "Ворота", та ще й у майстерному виконанні самого автора.
І кожного разу, проходячи повз Мистецький Арсенал, я згадую цю подію, зустрічі, спілкування. А головне, вірю, що мрії збуваються обов'язково. Я мріяла відвідати Книжковий Арсенал ще з 2011 року, коли фест відбувся вперше.
І, не дивлячись на війну, життя продовжуєтся, хоча і поза Херсоном, далеко від дому... Методистка більше перетворилась на книжкового агента. Відвідую різні книжкові презентації, спілкуюсь із колегами та письменниками. І як результат - нові книжки для рідної бібліотеки і її читачів, незламних, героїчних херсонців, які тримають стрій і дух міста Героя Херсона!!! І в цьому сьогодні сенс мого життя. Завідувачка науково-методичного відділу ХОБЮ ім. Б.А. Лавреньова - Ірина Тарадименко.
